среда, 8 мая 2019 г.

ЗНО

Картинки по запросу зно
У 2019 році зовнішнє незалежне оцінювання з історії України відбудеться 04 червня.
Випускники закладів загальної середньої освіти, а також учні (слухачі, студенти) закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти, які в 2019 році здобудуть повну загальну середню освіту можуть обрати історію України для проходження державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання.
Зміст сертифікаційної роботи з історії України визначено Програмою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України, затвердженою Міністерством освіти і науки України. Програму розроблено на основі чинних навчальних програм з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів.
Сертифікаційна робота з історії України налічує 60 завдань різних форм і складається з двох частин: «Історія України ХХ – початку ХХІ ст.» (30 завдань) та «Історія України від найдавніших часів до кінця ХІХ ст.» (30 завдань).
При визначенні результату зовнішнього незалежного оцінювання з історії України за шкалою 100–200 балів ураховують тестовий бал, отриманий учасником за виконання всіх завдань сертифікаційної роботи. Визначення тестового бала здійснюється на основі схем нарахування балів за виконання завдань сертифікаційної роботи (подано в Характеристицісертифікаційної роботи).
У процесі визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання за шкалою 100–200 балів буде встановлено поріг «склав/не склав» – мінімальний тестовий бал, який за виконання сертифікаційної роботи може отримати учасник із мінімальним рівнем знань. На основі тестового бала кожного учасника, який подолав поріг «склав/не склав», буде визначено його рейтингову оцінку за шкалою 100–200 балів.
Учасники, які подолають поріг «склав/не склав», зможуть узяти участь у конкурсному відборі до вищих навчальних закладів.
Випускники закладів загальної середньої освіти, а також учні (слухачі, студенти) закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти, які обрали історію України для проходження державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання, також отримають оцінку за шкалою 1–12 балів. У такому разі в процесі визначення результату буде використано тестовий бал, отриманий учасником за виконання завдань частини «Історія України ХХ – початку ХХІ ст.».
Результати зовнішнього незалежного оцінювання з історії України будуть розміщені на інформаційних сторінках учасників до 24 червня 2019 року.

На допомогу батькам

10 правил для батьків
Які батьки не мріють про те, щоб їхні чада  зростали здоровими, щасливими і, звичайно, вдячними? Та далеко не всі досягають заповітної мети. Інакше давно зникла б горезвісна проблема батьків і дітей. Як же правильно виховувати своїх нащадків? 
Ось поради американського психолога Віктора Кляйна. 
1. Стимулюйте інтелект дитини Створюючи необхідне середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дошкільника на 25—30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50—80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним). 
2. Формуйте у дитини самоповагу Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації... 
3. Навчіть дитину спілкуватися Для цього необхідні щонайменше п'ять таких чинників: щира любов батьків (породжує почуття захищеності); доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів); зовнішня привабливість дитини, а особливо — підлітка (одяг, манери); обгрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний); хороший запас слів (як інакше спілкуватися?). 
4. Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на «телемана» Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора у середньому до 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу. 
5. Виховуйте відповідальність і порядність Слід робити це не лише за принципом «что такое хорошо й что такое плохо», а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться, з батьків до однолітків. 
6. Привчіть дитину пишатися своєю сім'єю, шанувати її традиції 
7. Живіть у хорошому оточенні Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією школи, до якої ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини. 8. Будьте вимогливими Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім'ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати порядок у будинку, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю — не будьте тиранами. І врахуйте: слухняними, акуратними, розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими. 
9. Привчайте дитину до праці Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життє вий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими й потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу. 
10. Не робіть за дітей те, що вони цілком зможуть зробити самі.

 І запам'ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч — як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.

Позаурочна робота

Картинки по запросу позаурочна робота
Позаурочна робота з історії – це організація вивладачем різних видів діяльності учнів після уроків, що забезпечує необхідні умови для оволодіння ними навичками і вміннями теоретичної і практичної роботи для більш глибокого засвоєння і активного сприйняття історичного досвіду та навколишньої дійсності. Вона здійснюється на основі таких принципів: добровільної участі і самостійності, має своїм змістом пізнання історичного минулого і сучасності, спрямовується вчителем і сприяє поглибленню знань учнів з історії, розвитку їх різноманітних інтересів і здібностей, формування гармонійно розвиненої особистості.
Зміст позаурочної роботи з історії здійснюється у двох напрямках: 
а) розширення і поглиблення історичних знань, набутих на уроках історії; 
б) вивчення краєзнавчого матеріалу.

35 років тому Афганістан


Україна: шлях до незалежності

Презентація "Матч смерті"

Історичні долслідження


Розвиток системи професійно-технічної освіти в Україні можна розкласти на шість етапів:
1-й етап – з 1888 р. до 1920 р. У цей час закладалась нормативна база для функціонування системи підготовки робітничих кадрів. В Україні формувалися кілька систем нижчої професійної освіти: промислово-технічна освіта, підготовка спеціалістів для водного та залізничного транспорту, сільськогосподарська освіта, жіноча професійна освіта, мережа курсів на виробництві;
2-й етап – 1920-1929 рр. Була вже створена українська освітня система, однією із її складових була нижча професійна освіта. 11 вересня 1929 р. в Україні було оголошено постанову ЦВК і РНК СРСР „Про встановлення єдиної системи індустріально-технічної освіти”, на підставі якої визначалося три єдині форми підготовки і перепідготовки кваліфікованих робітників у системі індустріально-технічної освіти: шкільне навчання, додаткова (курсова) освіта для зайнятих на виробництві, заочне навчання; два типи освітніх закладів - школи фабрично-заводського учеництва (ФЗУ) та нижчі професійно-технічні школи;
3-й етап – 1929-1940 рр. Постановою РНК СРСР від 30 березня 1929 р. всі школи ФЗУ, розташовані на території України, були передані у підпорядкування ВРНГ УРСР (господарським наркоматам). За органами НКО залишилося загальне керівництво та контроль за навчальною роботою..
4-ий етап – 1940-1959 рр. Підготовка робітничих кадрів, підпорядкована різним господарським наркоматам, не допускала перенаправлення робітників, підготовлених для своєї галузі, що гальмувало зростаючі потреби військово-промислового комплексу Радянського Союзу. Указом Президії ВР СРСР від 2 жовтня 1940 р. № 37 була створена державна система трудових резервів, якій були передані у підпорядкування всі ФЗУ. За 1940-1959 рр. у закладах трудових резервів було підготовлено 2014 тис. робітників різних професій;
5-й етап – 1959-1991 рр. Система трудових резервів припинила своє існування після прийняття ВР СРСР 24 грудня 1958 р. Закону СРСР „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти СРСР”. Рада Міністрів УРСР 7 липня 1960 р. затвердила „Положення про Головне управління професійно-технічної освіти при Раді Міністрів УРСР”, в якому були визначені завдання системи ПТО: здійснювати планомірну і організовану підготовку для всіх галузей народного господарства культурних і технічно освічених робітників, працівників сільського господарства. Всі навчальні заклади трудових резервів реорганізувалися в професійно-технічні училища (ПТУ). Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 3 квітня 1969 р. „Про заходи по дальшому поліпшенню підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти” почалося поступове перетворення існуючих ПТУ з терміном навчання (на базі 8 класів) 1-3 роки у навчальні заклади (на базі 8 кл.) з 3-4-річним терміном підготовки робітників з отриманням повної середньої освіти або середні професійно-технічні училища (СПТУ). З 1984 р. всі денні ПТНЗ були реорганізовані в СПТУ, до яких зараховувалися учні після 9-го кл. загальноосвітньої школи.
6-й етап – від 24 серпня 1991 р. 24 липня 1991 р. спільною постановою Міністерства народної освіти УРСР, Міністерства праці УРСР та Президії Академії наук УРСР № 7/52/59 була затверджена „Концепція професійно-технічної освіти України”, яка відповідала розвитку суспільства на той час і визначила стратегічні напрями розвитку
У 1998 р. приймається перший в історії України Закон „Про професійно-технічну освіту”. Аналіз процесів, що відбувались в державі на той час, дав поштовх до створення професійно-технічних навчальних закладів нового типу. ПТУ поступово стали перетворюватися у багатофункціональні регіональні та галузеві професійні освітні центри, що передбачалося постановою Кабінету Міністрів від 2 квітня 1998 р. „Про затвердження комплексних заходів щодо реформування ступеневої професійно-технічної освіти, спеціалізації та перепрофілювання професійно-технічних навчальних закладів”. Почали формуватися також інші навчальні заклади професійної освіти, курси для перепідготовки незайнятого населення, з’явилися вищі професійні училища, центри професійно-технічної освіти, професійні ліцеї.


З 1994 р. в Україні має місце тенденція до зменшення мережі закладів професійно-технічної освіти і зменшення кількості учнів. Це можна пояснити кількома причинами: 
·  демографічні процеси в Україні, зокрема зменшення кількості дітонароджуваності; 
·  криза в економіці призвела до скорочення кількості підприємств та, відповідно, зменшення державного замовлення на підготовку робітничих кадрів; 
·  відсутність науково обґрунтованого прогнозування потреб у робітничих кадрах тощо.
Існує мережа професійно-технічних навчальних закладів приватної форми власності, яка нараховує 798 навчальних закладів з контингентом 100 тис. осіб, які отримують професійну підготовку за 179 робітничими професіями (станом на 2007-2008 навч.рік).
Підготовка робітників у державних 876 ПТНЗ у 2009-2010 навч. році здійснювалась за 526 робітничими професіями.
Середній показник працевлаштування випускників державних ПТНЗ за отриманою професією по Україні в 2008-2009 навч. році складав 94,3 %.